Бррр...на вулиці дуже холодно. За даними sinoptik.ua настав пік сильних морозів: до -28°С, відчувається як 32.
Особисто мені відчувається як 50, не менше. Та мабуть не одній мені. В учбових закладах оголосили карантин, всі дружненько відпочивають вдома. А ми, могилянські студенти, рано-вранці вилазимо з теплих ліжечок, надягаємо на себе сотню одежок і прямуємо до Академії. Перше, що стає у нас на шляху, ще в гуртожитку - неймовірний холод. Батареї ледь теплі, з вікон дуже сильно дує, навіть якщо вони бездоганно заклеєні,  тому щоранку в мені сперечаються дві особистості.
"Ти повинна йти на пари",- каже перша.
"Ти хочеш відморозити собі все? Лежи собі в тепленькому ліжку і не висовуйся", - протирічить друга.
"Але ж ти пропустиш заняття, втратиш бали і не зрозумієш матеріал!"
"Дівчинка розумна, від однієї пропущеної пари нічого з тобою не станеться".
Ну і що ви тут зробите? Це ж вже початки шизофренії. Зі швидкістю світла я вдягаю на себе теплий светр та біжу вмиватися. Тут проблема номер два. Відсутність води. Хм, а може нас готують до зіслання в Сибір? Перебігаємо до сусіднього блоку, вмиваємося, чистимо зубки і біжимо назад, адже на Трої вже починаються ранкові затори і ми повинні раніше виходити. Виходимо з гуртожитку, іноді не всигнувши навіть з'їсти вранці що-небуть,  в швидкому темпі йдемо до автобусної зупинки, ловлячи один одного час від часу через ожеледицю. А на зупинці нас очікує новий сюрприз - маршрутки, вочевидь, "замерзли" (тобто, замерзло дизельне паливо, що по-нашому прирівнюється до "маршрутка не приїхала-на пари зпізнились"). Вскакуємо в перший-ліпший транспорт, через 5 хвилин він наповнюється так, що відчуття, неначе тебе зараз просто вчавлять в стіни. Доїхали. уфф....
А що в академії? Також холодно. Так, звичайно, занадто спекотна погода не сприяє нормальній функціональності клітин головного мозку, але ж мороз також не дуже допомагає. Особисто в мене мерзнуть кінчики пальців. А ще я "спєцгрупа" ( спеціальне навчальне відділення з фізичного виховання в  НАУКМА), яка славиться тим, що взимку на парах гуляє в спортивній формі по Подолу. Як вам перспективка півтори години бути на морозі? Чомусь мені здається, що тут ваші думки співпадуть з нашими, тобто, "ніяк".
Відсиділи пари, відповіли щось на семінарських заняття, отримали свої балли і знову нас очікує дорога до гурто. Вранішні пригоди повторюються, щоправда тепер ми не поспішаємо.
Я не знаю, хто вигадав рукавички, але це  воістину геніальна людина! Про це я думаю щонайменше 10 разів по  дорозі додому.
А в гуртожитку і досі холодно. І проблеми з водою. Це не дуже приємно, чи не так? А ми стикаємося з цим щодня.
Це все дійсно спартанські умови, а ми не в силах нічого змінити.
Сумно все це якось. Холод робить людей скутішими не лише в рухах, і в думках, і в відносинах з іншими. Навколо себе я бачу похмурі обличчя. Краще вже знайти способи якісно зігрітися, аніж жалітися на навколишнє середовище.  Подумали про алкогольні напої?) Ідея, звичайно, але не серед робочого тижня. Чай, кава, теплий супчик, махрова піжамка, обігрівач, ковдра. А мене ще і обійми коханої людини) А в його обіймах я не відчуваю прохолоди, з середини мене наповнює солодке тепло.
Так що холодно лише на вулиці, а в своїй душі, я впевнена, ви маєте змогу розпалити невеличкий вогонь і зігріватися. І всі ці проблеми  стануть дуже простими, а там дивись - і вже весна настала)